Коли під час виборчої кампанії до місцевих органів влади почалися масові скарги на дії Партії регіонів не тільки від опозиційних сил, а й від нейтральних політиків чи членів коаліції, мені чомусь згадався старий анекдот про двох кумів. ( Читати далі. )
Напередодні виборів у наших ЗМІ часто звучало питання – Як за кордоном оцінять результати наших виборів? Після виборів прозвучали ОФІЦІЙНІ заяви зарубіжних політиків та експертів з приводу цього питання, але в них відчувалось політичне лицемірство та звучали штамповані формальні фрази. Тому я вирішив поставити просте питання своїм знайомим іноземцям, які цікавляться українською політикою: Як Ви оцінюєте результати наших виборів? Для того, щоб мінімізувати суб'єктивність в оцінках, я поставив це питання іноземцям, які не належать до жодної слов'янської діаспори. Оскільки відповіді давались приватно, то я прибираю імена й посади опитаних. ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ: Як Ви оцінюєте результати наших виборів? (How do you evaluate results of our elections?)
ЦВК вже оголосила остаточні результати президентських виборів, а Верховна Рада перенесла на невизначений термін місцеві вибори. Тож виникає достатньо довга міжвиборча пауза, яку я планую використати для реконструкції сайту та модернізації баз даних. У цей час оновлювати сайт рідко.
Але перед «творчою відпусткою» викладаю для любителів аналізувати мапи, на яких порівняння результатів, отриманих на повторному голосуванні 26.12.2004 (по-народному – третій тур) та 07.02.2010.
Поверховий аналіз цих мап показує, що всі втратили частину своїх прихильників у базових регіонах. Але В.Януковичу вдалося більш вдало їх компенсувати ростом підтримки на інших територіях, і в цілому він втратив 2,68% виборців. Набагато гірша ситуація в Ю.Тимошенко, вона отримала на 23,17% голосів менше, ніж В. Ющенко. Найбільші втрати були на лінії «політичного фронту» ... Читать дальше »
Прищеплена Петром І любов до всього іноземного, про що я неодноразово писав, призводила до того, що в дореволюційній Росії місцеві спеціалісти вдавали із себе іноземців. У творах тодішніх письменників описується жорстока боротьба, яка точилась між перукарями за право мати на своїй вивісці напис: ПЕРУКАР ІЗ ПAРИЖУ. І хоча часи змінюються, Україна стала незалежною, але потяг до закордонного і нехтування своїм залишився. Це я відчув на собі. Ще в 2000 р., роблячи географічний аналіз українських виборів, який використовувався для розробки стратегій кампаній майбутніх блоків НУ та БЮТ, я отримував цікаві карти та аналізи, які можна було оприлюднювати без шкоди для виборчої кампанії. Ці матеріали я показав Володимиру Цибульку, якому вони дуже сподобалися, і він запропонував мені їх десь опублікувати та порадив звернутися із цим питанням до нашого спільного знайомого Дмитра Лиховія з газети «Україна молода». Знаючи Дмитра з 1992 р. (ми були членами Союзу українського студентства), я зі ... Читать дальше »
У мене останнім часом виникає нав`язливе бажання дістати кулемета і почати методичний відстріл різних правдолюбів та інших громадських ідеалістів та гуманістів. Особливо воно загострюється після тверджень, прочитаних на сайтах чи в газетах, типу таких: «Проти всіх - це запит, вимога на інший тип політики, на нові, більш суворі вимоги до кодексу честі українських політиків. Це сигнал про те, що значна кількість розумних та активних людей буде готоаі змінити існуючу владу, підтримати її оновлення. Під такою загрозою владі Ю чи Я буде важче творити свої беззаконня» В ефективність такого сигналу погано віриться. Одразу хочеться нагадати авторам подібних закликів, щоб вони згадали громадянську війну 1917—1921 рр., коли більшовики завдяки укладанню ситуативних мирових та союзницьких угод з УНР, Махном та іншими отаманами розбили білогвардійців. А потім - і «українських друзів», які перед тим знекровили себе війною проти всіх. Також гуманістам варто переглянути фі... Читать дальше »
Село, в якому провів своє дитинство мій батько, було дещо унікальне для нашого Бахмацького району. Там збереглася церква, в якій ще в радянські післявоєнні часи відновили богослужіння. Її активними прихожанками були дві старі дворянки, яким вдалося не лише пережити війни, а й дивним чином оминути репресії, бо своєю поведінкою вони провокували радянську владу – демонстративно ігнорували державу. Вони не тільки не працювали в колгоспі (якщо я не помиляюсь), але й не ходили на вибори. За їхню політичну несвідомість по шапці регулярно отримувало сільське керівництво. Тому перед черговими виборами сільський голова з парторгом звернулися до священика з проханням вплинути на гонорних бабусь-дворянок. Священик зустрівся з бабусями і сказав їм, що вся влада - від Бога, тому ігнорувати її та вибори не можна. І коли відкрилась виборча дільниця, одними з перших її відвідувачів стали ці бабусі.
На нинішніх президентських виборах представники релігій проявили рекордну активність, окремо... Читать дальше »
