Результати дострокових київських виборів жваво коментують політологи та соціологи, аналізуючи, за рахунок перетікання чиїх виборців сформувався електорат Черновецького.

Але ці вибори були місцевими, і на вибір громадян менше впливав ідеологічний чинник. Тому для розуміння мотивів, якими керувалися виборці, що проголосували за чинного мера, потрібно розглядати їх під іншим кутом зору.

На попередніх виборах за Леоніда Черновецького голосували ті, хто вірив у перемогу Олександра Омельченка, але розчарувався у ньому. Такі виборці скептично поставилися і до управлінських здібностей Віталія Кличка та його команди, тому віддавали голос за непрохідного кандидата.

Навіть прихильники Леоніда Черновецького, голосуючи за нього, не могли знати, як він покаже себе на обраній посаді. Адже робота народного депутата Верховної Ради значно відрізняється від діяльності міського голови.

На виборах цього року кияни віддавали голоси за Леоніда Черновецького цілком усвідомлено. Адже всю його діяльність у кріслі мера досить активно висвітлювали засоби масової інформації протягом усього терміну перебування на посаді.

Так, серед теперішнього електорату Леоніда Черновецького були й ті, хто голосував за політичними мотивами – "в пику Тимошенко". Але й вони навряд чи були настроєні дуже критично до діяльності діючого мера, інакше не віддали б за нього голос.

Найбільше пишуть про киян, на вибір яких вплинула соціальна політика Леоніда Черновецького.

Варто зазначити, що відповідальність за ці голоси лежить на парламентських політичних силах, які своєю діяльністю в органах державної влади так і не спромоглися в останні роки створити такі умови життя, за яких муніципальна соціальна допомога не мала б значної ваги у житті громади.

Експерти дуже мало звертають увагу на діяльність інформаційно-довідкової служби Київської міської влади сall-центр, яка ефективно замінює прямі зустрічі киян з мером.

Спочатку діяльність сall-центру молодь та люди середнього віку сприймали скептично, вважаючи, що туди дзвонять лише заклопотані бабусі і той центр нічого реально не допоможе.

Але поступово інформація про те, що на скарги через сall-центр реагують, почала ширитися серед киян і знаходити схвальні відгуки. Особливо людям, які скористалися послугами сall-центру, сподобалося, що до них передзвонюють і запитують, чи відреагували на їхню скаргу.

І хоч реакція на звернення громадян не завжди є адекватною – такі відповіді органів місцевої влади полюбляють демонструвати київські опозиційні сайти, проте звернення до сall-центру зараз є фактично єдиним способом вирішити наболілі проблеми.

Адже не кожен хоче вв’язуватися у судову тяганину. Та й не всі проблеми лежать у юридичній площині, щоб їх вирішувати через суди.

За радянських часів досить було написати листа на ім`я генсека компартії і викласти суть проблеми. І якщо ця проблема була не політичного характеру, то вона, як правило, швидко вирішувалася на користь скаржника.

В іншому випадку, у нього виникали проблеми – як вижити в таборах чи "психушці"

У країнах, як тепер кажуть, розвиненої демократії над вирішенням проблем та лобіюванням інтересів громадян працюють громадські організації. У нас, через відсутність громадських організацій прямої дії, у цій сфері сформувався вакуум.

Тому поява та робота сall-центру стала вагомим аргументом для киян з різними політичними вподобаннями голосувати за діючого мера – Черновецький реально вирішує проблеми та наводить порядок.

А найголовніше – сall-центр діє постійно на відміну від "гарячих ліній", які відкривають політичні сили під час виборчої кампанії та відразу після виборів закривають, тим самим порушуючи азбучну істину – вибори починаються на другий день після виборів.

Зрозуміло, що жодній політичній силі самотужки створити аналогічний сall-центр не вдасться, він є, за успішної дальності чинного мера, його природною перевагою, а займатися клонуванням недоречно.

Як будь-яка бюрократична структура, сall-центр може вирішити лише певний сегмент проблем: побут, благоустрій, транспорт та інше. Також сall-центр не може пролобіювати рішення у Київраді, для цього є більш дієві механізми роботи з виборцями.

Автор у попередній статті зазначав, що політичним силам, які нині активно борються з Леонідом Черновецьким, упродовж багатьох років неодноразово пропонувалося розпочати системну роботу з виборцями.

Зміст таких пропозицій зводилася до того, що потрібно створити систему взаємодії з дієвими громадськими організаціями та неформальними групами активних людей, надаючи їм насамперед лобістську допомогу в органах влади різного рівня.

Зі свого боку, ці громадські об`єднання (ГО) змогли б не тільки збирати звернення громадян, тим самим виконуючи роль сall-центру, а й залучати скаржників до кампаній з вирішення їх проблем.

Так, ГО стали б не тільки посередниками між громадянами та політиками, які представляють владу, а й "акумуляторами" активних громадян, які б формували стабільну електоральну підтримку партнерської політичної сили.

До того ж, члени ГО є ефективними агітаторами, бо можуть пояснити, чому хочуть обрати конкретну політичну силу ( чи кандидата), а проводячи між виборами власні "кампанії", відточують майстерність переконувати людей.

Але політичні сили обрали не шлях співпраці з ГО, а посилання виборцям різних меседжів. Та, за роки незалежності громадяни вже втомилися від меседжів, вони чекають конкретних дій та рівноправного діалогу з політиками.

На цих виборах Леоніда Черновецького підтримали й окремі "живі" громадські організації, передусім ті, що об’єднують соціально вразливі групи населення, про що ніхто не говорить. На це вплинула допомога, яку вони отримували від міста, адже попередній мер Олександр Омельченко приділяв їм менше уваги.

І навіть якщо на виборах їх внесок у загальний результат був невеликим, за умови, що команда мера активніше почне працювати з ГО та розширить їх спектр, Київ зможе повторити долю міста-побратима Чикаго, де впродовж довгого часу, аж до самої смерті "мерствував" Річард Делі.

Найцікавіше, що і після його смерті на посаду мера обрали його сина, теж Річарда Делі (Richard Michael Daley), якого у минулому 2007-му вшосте (!) переобрали. І це незважаючи на те, що конкуренти Делі на виборах приділили багато уваги розслідуванню, що проводилося щодо політики прийому на роботу до місцевої адміністрації і хабарництва, пов'язаного з роботою вантажного транспорту в місті...

Делі, який залишився чистим перед законом, назвав викритих у корупції "паршивими вівцями в отарі" і пообіцяв виправити всі порушення. До речі, у новообраній Київраді політичну кар’єру розпочинає син київського мера Степан Черновецький…

P.S.

На виборах міського голови усі говорять про низьку явку – 53,39%, хоча вона, за європейськими мірками, дуже пристойна та майже відповідає рівню активності на перших виборах мера 1994 року (54,2%).