Problems of the "corn" on the Ukrainian electoral field.

Чим ближче до старту виборчої кампанії, тим більше обговорюють, чим нас здивують штаби кандидатів та які нові методики вони використають.

Прищеплена Петром І любов до всього іноземного, фактично, не залишає нам шансів побачити втілення унікальних розробок вітчизняних політтехнологів.

Схилятимуть українців до правильного вибору з використанням прийомів, апробованих у ближньому зарубіжжі, або заморських – американських.

Але впровадження останніх нагадує насаджування Хрущовим кукурудзи в Радянському Союзі.

Будучи з візитом у США, Хрущов відвідав поля американського фермера Гарста, котрий вирощував кукурудзу. Вражений побаченим, радянський лідер закликав саджати кукурудзу від Казахстану до Таймиру.

Тож навіть під Архангельськом з'явилися кукурудзяні поля, де ця культура не мала шансів достигнути.

Навіть у сприятливих кліматичних умовах урожайність була гіршою від американської. Адже не дотримувалися технології обробітку ґрунту, підживлення та захисту рослин у період росту та дозрівання. Це було обумовлено відсутністю в Союзі потрібної техніки, добрив та гербіцидів.

Подібна ситуація — із політтехнологіями. Спостерігаючи за ходом виборчої кампанії в США через ЗМІ, чи навіть відвідуючи Америку, політологи та політтехнологи бачать лише яскраву фінальну частину виборчих перегонів – виступи перед виборцями, дебати, кульки, банери і так далі.

Поза увагою залишається вся підготовча робота, яка ведеться не один рік.

Приміром, робота агітаторів, що є представниками громадських організацій, які співпрацюють з політичними силами і не лише в передвиборчий період.

Ці активісти у "перерві" між виборами так само обходять квартири аби дізнатися про політичні погляди та вподобання американців. На основі зібраної інформації, вони формують списки виборців, до яких варто надсилати агітаторів, та вирішують, що потрібно говорити і як.

До речі, широко розрекламоване у нас використання інтернет-ресурсів командою Обами, перед тим як бути задіяним на час перегонів, близько двох років проходило "обкатку" на інших кампаніях.

Натомість у нас все інакше. Сюди везуть неадаптовані технології і намагаються їх застосувати на тутешніх ґрунтах без відповідної ресурсної бази та підготовчих заходів.

Фактично залучену "заморську" методику застосовують по всьому електоральному полю.

Щоправда, інколи використання іноземних методик вперше може справді дати пристойний результат.

Але без подальшої "наземної" роботи із загітованими виборцями, останні швидко полишають табір прихильників.

Натомість одночасне поголівне використання політичними силами одного й того самого агітаційного методу може викликати негативний ефект — коли в двері дзвонить п'ятий за день агітатор, який двох слів до ладу зв’язати не може, виборець "не витримує напруги".

Якщо ж дотримуватися всієї технології і при проведенні певних заходів з адаптації закордонного досвіду, ми могли б досягти високого результату, або мали б матеріал для розробки власних політтехнологій.

Проте аби через дилетантське виконання не відбувалося дискредитації іноземних методик, українські спеціалісти мають вивчати. Глибоко і комплексно, найкраще – спостерігати за ходом кампаній на власні очі.

А найголовніше та найскладніше – зуміти переконати своїх замовників відійти від практики короткотермінових політичних проектів і обрати постійно діючу роботу з виборцями.

Це, в свою чергу, дозволить втілювати нові масштабні довготермінові кампанії.

P.S. Політичні сили, що мають потужне фінансування, наймають американських політтехнологів. Але і їм не вдається ефективно втілити власні методики. Така специфіка українського ґрунту і на те є свої причини. Та це — тема іншої статті.