Виграв той, хто менше втратив, Ukraine Analyst, 28.02.2010
25 лютого відбулася інавгурація четвертого українського президента. Виграш на цих виборах В. Януковича оцінюють по-різному. Одні говорять, що прихід на президентський пост представника опозиції, демонструє високий рівень демократії в Україні. Інші, що відбулася поразка «помаранчевої революції», а Янукович задовольнив «жагу помсти» за події п’ятирічної давнини.
Порівнюючи результати цих президентських виборів з минулими, ми можемо констатувати, що всі старі політичні сили втратили частину своїх прихильників.
Найбільшого провалу зазнали ліві. Якщо на виборах 1999, 2004 рр. лідер комуністичної партії П.Симоненко та лідер соціалістичної О.Мороз входили до п’ятірки лідерів президентських перегонів, то на цих лідер комуністів посів шосте місце. А О. Мороз, який на виборах 1994, 1999, 2002рр. був «бронзовим» призером, не потрапив навіть до десятки. Їх місце зайняли кандидати в президенти, які пропагували центристську ідеологію (Янукович, Тігіпко) або націонал-демократичну (Тимошенко, Яценюк, Ющенко)
Завдяки мобілізаційним заходам у своїх базових регіонах (деякі виборчі штаби організовували транспорт для підвезення виборців до дільниць) команді В. Януковича вдалося мінімілізувати втрати. Успіху цих заходів сприяла висока урбанізація і те, що велика кількість виборців працює на підприємствах, власники яких підтримали В. Януковича. Виборців, які розчарувались у лідері регіоналів (переважно у східних областях), майже повністю вдалося компенсувати ростом підтримки у «помаранчевих» регіонах, за рахунок, невдоволених діями влади. У порівнянні з голосуванням 26.12.2004 (по-народному – третій тур) на цих виборах, 07.02.2010, В.Янукович отримав лише на 2,68% голосів менше. А якщо врахувати в цілому зменшення кількості виборців в Україні, то його втрати будуть ще менші.
Перед Ю.Тимошенко полягало набагато складніше завдання. У 2004 р В.Ющенко балотувався на пост президента в статусі лідера опозиції і виступив проти непопулярного режиму і дискредитованого президента Леоніда Кучми. На цих президентських виборах «помаранчеві» були в статусі провладних, і відповідно несли відповідальність за всі негаразди, що відбувались на загальнодержавному і в певних регіонах і на місцевому рівні. На додаток, у В. Януковича не було потужних суперників, які б агресивно боролись з ним за «біло-блакитний» електорат, а Тимошенко отримала додаткового опонента в лиці Ющенка, який постійно критикував дії прем’єр-міністра, змусивши її воювати на два фронти. Також особливістю цих виборів була безпрецедентно масована кампанія голосування «проти всіх». На минулих виборах до бойкоту чи голосування «проти всіх» закликали маловідомі чи слабкі громадські та політичні організації. Тому реклама цих закликів обмежувалась Інтернетом та рідкими наліпками по містах і великого впливу не мала. Цього ж року, на передодні другого туру виборів, до голосування «проти всіх» закликав чинний Президент В. Ющенко та деякі відомі представники інтелігенції. Відповідно їх заяви неодноразово були озвучені всіма видами ЗМІ. В результаті велика кількість потенційних виборців Ю. Тимошенко не прийшла на вибори або не підтримала жодного. Найбільші втрати Ю.Тимошенко понесла на лінії «політичного фронту» - там, де у 2004 р В. Ющенка підтримали виборці, які на попередній виборах голосували за лівих. І хоч їй вдалося наростити підтримку в Донецькій, Луганській, АР Крим та в деяких районах інших південно-східних областей, цих додаткових голосів не вистачило, що б компенсувати втрати. І в цілому по Україні Ю. Тимошенко отримала на 3 мільйони голосів менше, ніж В. Ющенко 26.12.2004.
Загалом результати президентських виборів 2010 р невтішні для основних політичних сил, оскільки жодна з них не показала росту підтримки. То ж якщо їм не вдасться переломити цю ситуацію, то вони ризикують втратити ще більше голосів на наступних парламентських та місцевих виборах.
А тим політикам, які позиціонувались в якості «нових лідерів» та отримали добрий результат, потрібно у міжвиборчий період вже не гаслами, а конкретними справами доводити, що вони дійсно представляють «нові політичні сили», яких потребує суспільство. В іншому випадку їх рейтинг швидко впаде і вони увійдуть в історію яскравими «політичними метеоритами».
Тож найближчими роками політична боротьба в Україні й надалі передбачається напружена і активна.
